Рихтування вм'ятин, підготовка та фарбування деталі

Огляд починаю з косого світла: веду лампу вздовж деталі й дивлюся, як ламається відображення. Долонею з вивороту, де є доступ, читаю глибину й характер пошкодження — метал лише продавлений чи вже витягнутий, чи є гостра складка, чи зачеплено загнуту кромку, чи не порвано точкове зварювання. Від цього залежить рішення: м'яку вм'ятину під цілою фарбою витягую та вистукую, а рваний або двічі складений край чесніше замінити, ніж наздоганяти шпаклівкою. Свою думку, ціну й термін по кожному варіанту називаю ще до того, як візьмуся за інструмент.

Рихтую неквапливо. Там, де до вивороту не дістатися, працюю спотером: приварені шайби, зворотний молоток, витяжка потроху від краю вм'ятини до центру. Де метал упирається — короткий прогрів, щоб зняти напруження, і осадка горбів, аби поверхня повернулася до власної форми, а не ховалася під шаром наповнювача. Шпаклівку кладу тонко, у кілька проходів, і шліфую довгим бруском упоперек площини: коротка шкурка лишає хвилю, яку знайде будь-який ліхтар. Далі ґрунт і проявний шар — доки проявка тримається в рисці, риска нікуди не зникла.

Фарбу підбираю за кодом із таблички кузова й обов'язково перевіряю викрасом на пробнику: та сама формула на вигорілій за вісім років деталі лягає інакше. Пробник сушу й порівнюю з деталлю при денному світлі та під лампами камери, за потреби правлю відтінок. Фарбую з переходом по сусідній деталі, щоб не лишилося видимої межі, лак кладу у два шари й сушу за режимом. Після сушіння знімаю смітинки, полірую ремонт до блиску решти кузова й закриваю захисним складом.

Що входить:
— огляд і чесна відповідь «тягнути чи міняти»
— рихтування спотером, осадка та дозований прогрів
— тонка шпаклівка й шліфування по площині
— ґрунт, проявний шар, повна підготовка під фарбування
— підбір за кодом кузова з викрасом на пробнику
— фарбування з переходом, два шари лаку, сушіння
— полірування, захист і прибирання пилу з прорізів та стиків