Оцифрувати домашній аудіоархів: котушки та касети

Удома лежить родинний аудіоархів, і з кожним роком його стає менше: плівка сиплеться, корпуси касет тріскаються, а слухати вже нема на чому. Це 31 котушка — переважно чотиридоріжкові, записані на 9,5 та 4,76 сантиметра за секунду, кілька на 19 — і 98 компакт-касет: звичайні, кілька хромових, частина взагалі без написів. Усе записували ми самі: дні народження, дідові розповіді, шкільний хор, у якому співала мама, звичайні вечори з мікрофоном на кухонному столі. Скажу одразу, бо це важливо для роботи: чужих комерційних фонограм тут немає, і оцифровувати видану музику для поширення я не прошу — лише своє, родинне, для рідних.

Стан різний. Дві котушки минулого разу почали обсипатися просто під час відтворення, кілька мають кислуватий запах, у десятка касет плівка перекручена або провисла. Тому чекаю, що робота почнеться з огляду та підготовки, а не з кнопки відтворення: ручне перемотування, просушування, пересадка в цілий корпус, склеювання ракорда — і тільки потім перегін. Тракт теж треба тримати в порядку: чистити головки та напрямні, розмагнічувати головки, перевіряти азимут на котушках, записаних на різній техніці, і добирати швидкість та розкладку доріжок окремо для кожної котушки, а не виставляти одне значення на весь архів.

На виході потрібна оцифровка без втрат, 24 біти, і зручна робоча копія для телефона й машини. Шумозаглушення — обережне: шипіння і фон прибрати, але голоси не вихолостити; хай краще залишиться трохи шуму плівки, ніж родич звучатиме як робот. Далі — розбити довгі проходи на окремі доріжки й підписати їх датами та іменами там, де це зрозуміло зі змісту або з напису на коробці. Віддати на двох носіях, зі списком контрольних сум, оригінали повернути всі й у тому ж порядку. Якщо якусь плівку врятувати не вдасться, скажіть про це чесно. Розраховую приблизно на десять днів і готовий поділити роботу на два етапи.