Багато дівчат і юнаків розмірковують про сімейне життя. Найхвилюючіше питання стосується кількості дітей у сім'ї. Це питання хвилює не лише початківців, але й досить досвідчених батьків.
Спробуймо розібратися, як складається рішення про кількість дітей у сім'ї?
У минулому кількість дітей у сім'ї була набагато більшою, ніж зараз. Хлопчики ставали чудовими помічниками по господарству, а дівчатка - господинями вдома. Зараз усе інакше. Ніхто не думає народжувати дітей задля отримання додаткових робочих рук. Навпаки, багато хто вважає появу дітей серйозною матеріальною проблемою та перешкодою у просуванні кар'єрними сходами. Поява численних засобів контрацепції допомагає уникнути небажаної вагітності.
Останнім часом дедалі більше людей замислюються про великі сім'ї. Такі люди шанують традиції, релігійні настанови та дивляться на приклад батьківської практики. Наприклад, у відомої співачки чи актриси в сім'ї троє дітей, це може стати стимулом для декого, щоб народити другу або навіть третю дитину. Діти здатні регулювати психологічний клімат у сім'ї, є індикатором сімейного життя. А від батьків потрібно лише відгукуватися на дитячу біду, приділяти їм увагу, підтримувати їх порадами та ділом, бути друзями власних дітей.
Якщо ви дуже любите дітей, то не боятиметеся відповідальності й зберігатимете радість при взаємодії з дітьми. Така якість вроджена. Такою якістю здатна володіти людина, яка була просякнута в дитинстві любов'ю дорослих. Ця любов росте разом із людиною та приносить свої плоди. У кожного педагога є певний вік дітей, з якими йому найкраще працювати. Це саме той вік власного дитинства, у якому він отримав найбільше любові й уваги від дорослих. Ця увага й любов могли надходити не лише від батьків, але й від бабусь, вихователів та вчителів.
Бувають ситуації, коли взаємодія з дітьми ґрунтується на психологічних захисних механізмах. Багато дорослих живуть із бажанням компенсувати власне дитинство за допомогою виховання дітей. Дехто може просто робити це як доказ того, що вони теж можуть бути добрим батьком чи матір'ю.
Такі мотиви можуть з'явитися у дорослих під дією негативного досвіду спілкування з дітьми. Цей досвід є сильним душевним випробуванням, яке колись потрібно пройти. Це обов'язково допоможе вийти з кризи нестачі батьківської любові.
Подолання такої кризи допоможе дорослій людині розвинути в собі батьківські якості. Отримати задоволення від батьківської ролі можна лише тоді, коли пройдеш через усі випробування. Для людей, які займаються дітьми через нестачу душевних сил, допоможуть додаткові джерела. Одне з таких джерел - подружня любов.
У багатьох сім'ях росте одна дитина. А дехто готовий народжувати мало не щороку. Любов подружжя може обмежувати апетити щодо кількості дітей у сім'ї, а може призвести до «перевиконання плану». Наприклад, чоловік хоче десятьох дітей, а дружина - одну. У результаті вони народжують трьох. Обоє щасливі. А щасливий батько дочекається десятьох онуків. Такі кроки назустріч одне одному здатні лише зміцнити подружню любов, хоча й вимагають певних зусиль.
Сумнів між партнерами ставить під великий знак питання народження дітей. Місце дітей зазвичай посідають інші цінності. У такій ситуації потрібно розібратися в собі, а якщо не виходить - звернутися до психолога.
Бувають випадки, коли подружжя не прагне народжувати дітей через задоволення власних потреб. Причому ці потреби мають конкуруючий характер і нав'язані суспільством. Для суспільства важливими є вища освіта, професія, досягнення. Зараз триває розвиток потреби людини в особистому комфорті. А це вимагає величезних психологічних і матеріальних вкладень. Багато хто зациклений саме на цьому, а не на народженні дітей. До того ж, у кожному дорослому живе дитина, яка теж вимагає уваги й любові. Найчастіше внутрішня дитина вимагає безлічі вкладень для свого «довиховання».
Перш ніж завести дітей, необхідно зважити всі «за» і «проти». Часто труднощі, на які необхідно піти заради народження першої дитини, чинять величезну перешкоду в плануванні наступних дітей. Перед народженням кожної наступної дитини постає вирішення питань, що стосуються труднощів, які можуть виникнути.
Заради першої дитини люди готові піти на багато що - матеріальні труднощі, погіршення житлових умов, відсутність відпочинку тощо. При плануванні другої дитини береться до уваги збільшення навантаження та скорочення до мінімуму часу відпочинку. Появу третьої дитини пов'язують із погіршенням житлових умов і ускладненням професійної реалізації батьків. Поява наступних дітей вводить сім'ю в статус «багатодітної». Житлові та побутові труднощі переходять до розряду необхідних життєвих завдань.
Кількість дітей у сім'ї безпосередньо залежить від репродуктивної можливості жінки та здоров'я чоловіка. Велику роль відіграє матеріальний, духовний і соціальний розвиток сім'ї. Людина має властивість змінюватися. Її здоров'я теж змінюється. Змінюється навколишнє суспільство та вплив суспільства на людину. Неможливо плисти проти течії. Доводиться змиритися й підкоритися деяким принципам, що панують у світі.
Основне завдання батьків - виховати гідну людину. Не кожен батько може похвалитися знаннями в галузі педагогіки. Максимальний ступінь психологічної відповідальності за свої дії досягається в сім'ях з кількістю не більше 5-6 осіб, включно з батьками. У такій сім'ї немає жорстких, фіксованих стосунків між членами сім'ї. Це допомагає вирішувати багато проблем.
Автор статті
Алексей
Алексей
