Предметна область когнітивної лінгвістики: короткий огляд

Предметна область когнітивної лінгвістики: короткий огляд
Когнітивна лінгвістика – це сучасна школа лінгвістичної думки та практичної діяльності. Областю досліджень когнітивної лінгвістики є відносини між природною мовою, розумом і соціофізичним досвідом. Цей напрям мовознавства був заснований у 1970-х роках (Філмор, 1975; Лакофф & Томпсон, 1975; Rosch, 1975) і виник із незадоволеності тими результатами, які демонстрували формальні підходи до мови, що домінували на той момент у лінгвістиці та філософії. Незважаючи на те, що походження даного лінгвістичного напряму було, почасти, філософським за своєю природою, усе ж когнітивна лінгвістика зазнала на собі сильного впливу наукових концепцій та наукових пошуків інших когнітивних наук (оскільки вони з'явилися протягом 1960-х та 1970-х років), особливо пізнавальної психології.
Цей вплив якнайкраще знайшов відображення в роботах, присвячених соціальній класифікації, особливо в роботах Чарльза Філлмора у 1970-х роках (наприклад, Філлмор, 1975) та Джорджа Лакоффа у 1980-х роках (наприклад, 1987). Також мають значення більш ранні традиції (такі як гештальт-психологія), як це було продемонстровано Леонардом Телмі (2000) та Рональдом Лангекером (1987). На додачу до всього, теорії про нейронну основу мови та пізнавальної здатності людини справляли тривалий вплив на характер і зміст когнітивних лінгвістичних теорій, починаючи з ранніх робіт, присвячених тому, як будова ока обмежує колірну термінологічну систему (Кей і МакДеніел, 1978), і закінчуючи нещодавніми роботами під заголовком «Нейронна теорія мови» (Лакофф, 2005). Останніми роками когнітивні лінгвістичні теорії стали достатньо складними та деталізованими для того, щоб почати робити будь-які передбачення, які підходили б для тестування з використанням широкого діапазону подібних методів із галузі когнітивних наук.
Ранні дослідження були домінуючими у 1970-х роках та на початку 1980-х років завдяки відносно невеликій кількості вчених, які, передусім (хоча не лише), вели свою наукову діяльність на західному узбережжі Сполучених Штатів. Протягом 1980-х когнітивні лінгвістичні дослідження почали вкорінюватися на півночі континентальної Європи, особливо в Бельгії, Голландії та Німеччині.
До початку 1990-х років спостерігалася зростаюча кількість досліджень у галузі когнітивної лінгвістики по всій Європі та Північній Америці. Також з'явилася досить велика група дослідників, які жили в різних країнах і які називали себе 'когнітивними лінгвістами'. Після проведеної конференції в м. Дуйсбург (Німеччина) у 1989 році була заснована Міжнародна Асоціація Когнітивної Лінгвістики, а рік потому був заснований журнал «Cognitive Linguistics» («Когнітивна лінгвістика»). За словами одного з піонерів у галузі когнітивної лінгвістики, Рональда Лангекера (1991b, p. xv), ця подія ‘ознаменувала народження когнітивної лінгвістики як міцно обґрунтованого, самоусвідомленого інтелектуального руху’.
'Рух' або 'предметна область' – це ті слова, які найточніше описують суть когнітивної лінгвістики, оскільки вона не являє собою чітко сформульовану теорію. Натомість когнітивна лінгвістика – це підхід, у якому прийнятий звичайний набір основних зобов'язань та керівних принципів, які привели до появи різноманітного ряду додаткових, частково дублюючих один одного (а іноді й конкуруючих) теорій.
Мета цієї статті полягає в тому, щоб простежити деякі головні припущення та переконання, які роблять когнітивну лінгвістику відокремленою та доцільною предметною областю науки. Ми також спробуємо коротко розглянути найбільші області дослідження та побудови теорій, які характеризують когнітивну лінгвістику, області, які роблять її одним із найжвавіших, найзахопливіших і найбільш багатообіцяючих філософських напрямів наукової думки та практики в сучасній когнітивістиці.
Два ключові зобов'язання когнітивної лінгвістики

Предметна область когнітивної лінгвістики характеризується двома фундаментальними зобов'язаннями (Лакофф, 1990). Обидва вони лежать в основі як наукової спрямованості та підходу, які були затверджені практикуючими когнітивними лінгвістами, так і в основі гіпотез та методологій, узятих на озброєння двома головними напрямами предметної області когнітивістики: пізнавальною семантикою та пізнавальними підходами до граматики (обговорення даних питань буде представлено нижче).
Зобов'язання узагальнення.
Перше ключове поняття - зобов'язання узагальнення (Лакофф, 1990). Воно являє собою
певну орієнтованість на характеристику загальних принципів, які стосуються всіх аспектів природної мови. Ця мета є певним особливим окремим випадком стандартного зобов'язання в науці, і використовується для пошуку найширших узагальнень, які тільки можливі. На відміну від підходу, який використовується в когнітивній лінгвістиці, інші підходи до дослідження мови часто розділяють мовну здатність на відмінні області, такі як фонологія (звук), семантика (значення слова та речення), прагматика (значення в контексті бесіди), морфологія (структура слова), синтаксис (структура речення) і так далі. Як наслідок, не існує достатніх підстав для узагальнення через дані аспекти мови або для дослідження їхніх взаємозв'язків. Це особливо є характерною властивістю для формальної лінгвістики.

Формальна лінгвістика намагається змоделювати мову, встановлюючи експліцитні механічні пристрої або методи, що впливають на теоретичні базові елементи, для того, щоб відтворити всі можливі граматичні речення даної мови. У рамках подібних підходів, як правило, здійснюються спроби скласти точні формулювання шляхом прийняття формалізму, натхненного інформатикою, математикою та логікою. Формальна лінгвістика знайшла своє втілення передусім у роботах Ноама Хомського (наприклад, його праці 1965 р., 1981 р., 1995 р.) та в парадигмі породжувальної граматики, так само як традиція, відома як формальна семантика, натхненна філософом мови Річардом Монтегю (1970, 1973; див. Cann, 1993, для огляду).
У рамках формальної лінгвістики обговорюється той факт, що області, такі як фонологія, семантика та синтаксис, стосуються істотно відмінних видів структурування принципів
на основі різних видів базових елементів. Наприклад, синтаксичний 'модуль' є областю в людському розумі, яка відповідає за структурування (складання) слів у речення, тоді як фонологічний 'модуль' стосується складання звуків в образи, дозволені за правилами будь-якої даної мови, та природною мовою взагалі. Це модульне уявлення про розум зміцнює ідею про те, що поділ досліджень у галузі сучасної лінгвістики на різні розділи науки цілком виправданий, не лише на підставі практичності, але й тому, що компоненти мови абсолютно відмінні, і, з точки зору організації, несумірні між собою.
Когнітивні лінгвісти визнають, що розгляд як різних таких областей, як синтаксис, семантика та фонологія, може бути вельми корисним. Однак, беручи до уваги зобов'язання узагальнення, когнітивні лінгвісти не виходять з аксіоми про те, що 'модулі' або 'підсистеми' мови організовані достатньо суперечливими способами, або що, насправді, існують абсолютно інші модулі. Таким чином, зобов'язання узагальнення являє собою прихильність до дослідження того, як різні аспекти лінгвістичного знання з'являються з єдиного набору людських пізнавальних здібностей, на підставі яких вони і виявляються, а не з припущення, що лінгвістичні знання породжуються в прихованих модулях розуму.
У зобов'язання узагальнення існують досить конкретні наслідки для досліджень у галузі мови. По-перше, когнітивні лінгвістичні дослідження зосереджуються на тому, що є спільного серед різних мовних аспектів, прагнучи знову використати дієві методи та пояснення стосовно даних аспектів. Наприклад, так само, як лексичне значення слова містить у собі прототипну складову, існують хороші та не дуже приклади референтів даних слів, пов'язаних якимось особливим чином – таким чином, різні дослідження застосували ті ж самі принципи до організації морфології (наприклад, Тейлор, 2003), синтаксису (наприклад, Голдберг, 1995) та фонології (наприклад, Jaeger & Ohala, 1984). Узагальнення дієвих пояснень, тлумачень через певні області мови є не просто хорошою науковою практикою – це також спосіб, на якому ґрунтується функціонування біології; багаторазове використання вже існуючих структур у нових цілях, і в масштабі еволюції, і в масштабі розвитку.
По-друге, когнітивні лінгвістичні підходи часто беруть за основу 'вертикальний', а не 'горизонтальний' підхід до дослідження мови. Мова може розглядатися як певна структура, що складається з ряду чітко виражених шарів організації – звукова структура, набір слів, складених цими звуками, синтаксичні структури, які ці слова складають і так далі. Якщо ми вибудовуємо ці шари один над одним, враховуючи, що вони розгортаються протягом тривалого періоду часу (як шари торта), то модульні підходи в такому разі є горизонтальними, у тому сенсі, що розглядається та вивчається зсередини один шар – так само, як горизонтальний шматок торта. Вертикальні підходи забезпечують багатше уявлення про мову, розглядаючи саме вертикальну частину мови, яка включає в себе фонологію, морфологію, синтаксис, і, звичайно, здорову порцію семантики на самій вершині. Вертикальна частина мови завжди є більш складною певною мірою, ніж горизонтальна – вона більш мінлива та структурована – але водночас вона надає можливі пояснення, які просто недоступні з горизонтальної, модульної точки зору.