Про роботу
Синдром Наполеона, або як його ще називають "комплекс маленької людини" - ці поняття застосовні до людей невисокого зросту. Як впливає зріст людини на становлення особистості, чи сприяє він просуванню по життю? Які труднощі зустрічають люди маленького зросту на своєму шляху? Спробуймо відповісти на ці запитання.
Усе починається з підліткового віку. Діти вищого зросту впевненіше крокують по життю, мають високу самооцінку, їх беруть до престижних секцій, на них задивляються дівчата. І тут спрацьовує правило "успіх липне до успіху". Із таких людей, як правило, виростають дорослі, які впевнено йдуть по життю й беззастережно вірять у свій успіх, і як підсумок - вони найчастіше досягають бажаного, обирають добре оплачувану роботу, яка вимагає кращих навичок і впевненості у своїх силах, а такі професії завжди добре оплачуються.
Як показує статистика, високі чоловіки заробляють більше. Далеко за прикладом ходити не треба - погляньте на зарплати баскетболістів, і все стане зрозуміло.
Дітям же маленького зросту доводиться терпіти насмішки ровесників, і в них з'являється відчуття неповноцінності. "Синдром коротуна" розвиває в них підвищену силу волі, стресостійкість, розвиває конкурентні навички й змушує боротися за місце під сонцем.
Маленькі люди бачать загрозу з боку високих, вони вважають, що ті їх постійно утискають, що в думках сміються з них. Жінки віддають перевагу високим чоловікам, і через це в них з'являються проблеми у стосунках із протилежною статтю. Ні для кого не секрет, що маленькі бідолахи куди ревнивіші за своїх високих конкурентів. Виростаючи, низькорослі люди й далі стикаються з дискримінацією з боку суспільства. Побудувати кар'єру їм значно важче, їх рідше підвищують по службі, їхні зарплати нижчі, ніж у їхніх високих друзів... Це ще більше викликає відчуття неповноцінності та ущербності.
Усе починається з підліткового віку. Діти вищого зросту впевненіше крокують по життю, мають високу самооцінку, їх беруть до престижних секцій, на них задивляються дівчата. І тут спрацьовує правило "успіх липне до успіху". Із таких людей, як правило, виростають дорослі, які впевнено йдуть по життю й беззастережно вірять у свій успіх, і як підсумок - вони найчастіше досягають бажаного, обирають добре оплачувану роботу, яка вимагає кращих навичок і впевненості у своїх силах, а такі професії завжди добре оплачуються.
Як показує статистика, високі чоловіки заробляють більше. Далеко за прикладом ходити не треба - погляньте на зарплати баскетболістів, і все стане зрозуміло.
Дітям же маленького зросту доводиться терпіти насмішки ровесників, і в них з'являється відчуття неповноцінності. "Синдром коротуна" розвиває в них підвищену силу волі, стресостійкість, розвиває конкурентні навички й змушує боротися за місце під сонцем.
Маленькі люди бачать загрозу з боку високих, вони вважають, що ті їх постійно утискають, що в думках сміються з них. Жінки віддають перевагу високим чоловікам, і через це в них з'являються проблеми у стосунках із протилежною статтю. Ні для кого не секрет, що маленькі бідолахи куди ревнивіші за своїх високих конкурентів. Виростаючи, низькорослі люди й далі стикаються з дискримінацією з боку суспільства. Побудувати кар'єру їм значно важче, їх рідше підвищують по службі, їхні зарплати нижчі, ніж у їхніх високих друзів... Це ще більше викликає відчуття неповноцінності та ущербності.
Igor S.
Roman S.
Aleksandr