Присвячується хорошим людям

У світі немає поганих людей. Ми всі хороші. Так, подумаєте Ви, коли спите зубами до стіни.

Згідно із законами Всесвіту, світ існує в гармонії, точніше, світи співіснують у гармонійному потоці Енергії Любові. Вона заповнює собою весь простір. Світу абсолютно незрозумілі наші твердження на кшталт "ми живемо в хаосі" чи "постійному стресі". Адже це ми так живемо, а не він.

Упевнена, Ви погодитеся, що коли нам потрібно змінити обстановку, зняти напругу та відновитися морально й фізично, ми тікаємо на природу. Куди завгодно: на дачу, у ліс, на річку, кому пощастило більше, ті їдуть на море чи на екзотичні острови. Там немає метушні, і, звісно, перша реакція на всю цю красу - "Я хочу залишитися тут жити, утекти з мегаполіса, із цивілізації й утекти від проблем, із ними пов'язаних". Ми розслабляємося, на час забуваємо про проблеми і... Нарешті стаємо самими собою. Але час відпустки минає, ми підзарядилися й повертаємося назад. І все по-новому...

Один Майстер сказав, що легко бути святим, сидячи в Шаоліні на самоті, а ти спробуй бути таким у натовпі, оточений людьми.
Чому ж ми не здатні зберегти надовго ту безтурботність щодня, незалежно від місця та обставин? Чому великі й малі міста так озлоблюють і змінюють нас? (Але, звісно, у глибині душі ми з вами знаємо, що ми самі відповідальні за своє життя і без нашої добровільної згоди ніхто й ніщо не здатні нас змінити, змусити, переступити через себе тощо.)

До речі, Ви ніколи не замислювалися, чому природа й тварини завжди чудово виходять на фотографіях? Адже зазвичай, коли ми намагаємося зробити вдалий кадр, нам потрібно "вхопити" вигідний ракурс, разів 20 змінити позу, усміхнутися чи не усміхатися, модельно виставити ногу, та не ліву, а праву, залізти на стовбур пальми й на ньому еротично вигнутися (це для тих, кому пощастило з відпусткою) і так до нескінченності.

Так ось, відповідаючи на своє запитання, тому що вони природні й гармонійні всередині. Вони не вдають, не намагаються зайняти чуже місце в житті, а, народившись квіткою чи кроликом, виконують свою місію до кінця.

То куди ж нас несе? Якщо ми народилися, щоб стати перекладачем, а працюємо в бухгалтерії на складі фармацевтичної компанії або нас запхали в медінститут по протекції на відділення гінекології, а насправді ми з дитинства мріяли лікувати тварин і стати ветеринаром.

Така сама історія сталася й зі мною. Точніше, майже сталася, хоча я й здобула ту спеціальність, яку хотіла. Але потім благополучно поклала диплом і пішла працювати у відділ із підбору персоналу, бо так склалося життя... Але, на щастя, одного чудового моменту ти розумієш, що тобі на цьому місці якось некомфортно, нецікаво, що щось постійно "тисне". Начальниця постійно невдоволена, дає зрозуміти, що ти, люба, припускаєшся помилок, робота набридла й немає більше колишнього ентузіазму, хоча є зарплата, яку можна розцінювати як моральну компенсацію. І я, після чергового "наїзду", судомно хапаюся за роботу з подвоєною силою, бо боюся її втратити, обсипаючи лайкою шефиню, винячи себе й усіх довкола, приповзаючи додому ледь жива, зриваюся на домашніх і на собаку, яка годину після мого повернення не виходить з кутка за холодильником. Я вже й не кажу про хронічні захворювання та різні нездужання! Як то кажуть, раніше в мене нічого не було, а тепер є робота й око смикається. Знайома картина?

Усі подібні ситуації, як постійний стрес, невдоволення собою та оточенням, агресія, почуття провини, рано чи пізно створюють усередині нас різні блоки й порушують гармонійну течію енергії по наших чотирьох тілах. Ухвалюються неоптимальні рішення, події минулого завдають болю, усе складніше стає адекватно реагувати на те, що відбувається.
І ми тікаємо...

Дорогі мої, ми всі добрі, хороші, мудрі, щасливі люди! Наша мудра душа ніколи не порушувала закону Любові й не переставала любити. Просто стався програмний збій, енергетичний засмічення. Але ж усе можна виправити! Ніколи не пізно змінити роботу й нарешті почати отримувати від неї задоволення. Поговорити по душах із мамою й сказати, як ти їй вдячний за життя, яке вона подарувала, за любов і турботу, за те, що ти така такий який є. Сказати батькові дякую, що був поруч, що просто був батьком, нехай батьки й розлучилися багато років тому, але вони ніколи не перестануть бути твоїми батьками. Сказати чоловікові, як сильно ти його любиш і як багато для тебе означає його підтримка. Сказати своїй дружині, що з нею ти здобув спокій і ту саму гавань, куди ти так поспішаєш повернутися щодня після роботи. Сказати дитині, що вона найдорожче, що є в тебе в житті, що вона - твоє диво. Знайти щонайменше 10 причин бути щасливим тут і зараз, щодня. Нарешті, подякувати Творцеві за все те, що є у твоєму житті, за те, що ти прокидаєшся вранці й світ усе ще існує!

І буде всім нам щастя! Безперервне, величезне. А інакше просто не буває, коли ми живемо в Любові!