Патинування металу: чорніння срібла та старіння латуні

Кожен виріб я приймаю особисто й насамперед роблю пробу на непомітній ділянці — на внутрішньому боці каблучки, звороті пряжки чи голівці гвинта. Сплави поводяться по-різному, і лише проба дає змогу чесно пообіцяти відтінок. Далі знежирення: відбиток пальця під патиною перетворюється на пляму. Срібло я чорню рівномірно, а потім вручну полірую виступи, щоб гравіювання й рельєф читалися, а не тонули в темряві. Латунь і мідь доводжу до теплого коричневого, шоколадного або м'якого зеленого тону — рівного, без випадкових розводів.

Склади для патини їдкі. Працюю лише в майстерні з витяжкою, у рукавичках і окулярах, а відпрацьовані розчини передаю на утилізацію, а не виливаю в раковину. Повторювати це вдома за порадами з інтернету не варто — опіки й випари цілком справжні. Патина — тонкий поверхневий шар: на виступах вона з часом стирається від носіння, і це нормальне старіння, а не брак. Якщо річ має історичну цінність, зняття рідної патини незворотне, тож такий крок ми обговорюємо з власником до початку робіт.

Що входить у роботу:
— проба на прихованій ділянці та погодження тону
— знежирення й підготовка поверхні
— чорніння срібла з вибірковим поліруванням рельєфу
— коричнева й зелена патина на латуні та міді
— фіксація воском (м'який блиск, легко оновити) або лаком (стійкіший, але складніше освіжити)
— старіння нової фурнітури під стару в комплекті, підгонка тону окремої деталі
— поради з догляду та оновлення покриття
— термін 7–14 днів, дрібна фурнітура — партія від п'яти штук