В'яжу амігурумі гачком: щільне полотно, вишита мордочка

Починаємо з героя та розміру. Зайчик на долоню, кіт, який сидить на полиці, пухкий слоник, якого малеча тягає за вухо, — це три різні пряжі й три різні плани, тому до першої петлі я питаю, кому іграшка і як нею гратимуться.

Бавовна дає чітку петлю й тримає форму роками, плюшева пряжа — це м’які обіймашки, але вона ховає рельєф. Гачок беру на розмір менший, ніж зазначено на етикетці: полотно виходить щільним, без дірок, і холофайбер не пролізає між петель. Деталі пришиваю міцним подвійним швом і кожну перевіряю на відрив, перш ніж іграшка поїде з мого стола. У нижню частину кладу мішечок із тяжком, щоб герой сидів сам, а не завалювався набік. За бажанням роблю шарнірне кріплення лап: тоді іграшка махає рукою й міняє позу.

Мордочку вишиваю нитками — із характером, а не зі страшнуватими скляними очима. Якщо іграшка для дитини молодшої за три роки, очі та ніс роблю лише вишитими: жодних пластикових очей на гвинті, намистин і дрібних аксесуарів. Наповнювач зашиваю наглухо, а полотно в’яжу щільно. Про алергію на вовну з’ясовую заздалегідь — тоді беру бавовну або акрил. Гратися дитина має під наглядом дорослих, а прати іграшку треба руками в теплій воді й сушити розкладеною. Строки називаю чесні: ручна робота за ніч не робиться.

Що входить у замовлення:
— обговорення героя, розміру та кольорової гами до початку роботи;
— бавовна для чітких петель або плюш для обіймашок — на ваш вибір;
— щільне полотно на меншому гачку, без просвітів;
— вишита мордочка з характером, безпечна для найменших;
— тяжок у основі та шарнірні лапки за бажанням;
— в’язаний або знімний одяг, комплект із двох-трьох героїв в одній гамі;
— пам’ятка з прання та сушіння й чесний термін на ручну роботу.