Програмування - це дуже захоплива справа. Це творчість. Найбільш незбагненний момент - момент переходу ідеї, образу, який вирує в голові, у щось відчутне, у щось матеріальне. Яке можна доторкнутися, помацати, "потикати".
Не менш захопливо - спостерігати, як твоє дітище робить (або не робить ;)) те, що ти задумав. Сам факт того, що людський розум здатен сотворити щось, що працює саме по собі - досить стимулюючий і мотивуючий момент.
Хто б міг подумати, років 20-30 тому, що програми будуть нам показувати рекомендації, оцінювати якісь речі, навіть упорядковувати речі, які ми, часом, самі не здатні привести до ладу.
Сучасні системи настільки глобальні (за оперованими даними), настільки глибокі (за якістю аналізу), що якщо подивитися на все це "з висоти пташиного польоту" - ахаєш.. Невже все це створено людиною?! А таки створено. І саме людиною.
Не меншої уваги заслуговують самі алгоритми. Програмування - це алгоритми. "АлгориФми", як писав один із перших кібернетиків СРСР Валентин Федорович Турчин. Він же, до речі, винайшов одну з перших функціональних мов програмування РЕФАЛ. У далекому 66 році! На жаль, мало розвивається..
А якщо подумати, які алгоритми і скільки їх використовується у великих системах - дух захоплює!
І тим не менш, усе це створено людиною. "Людьми" :)
На відміну від деяких сфер діяльності, програмування оперує досить чіткими категоріями. Людина повинна уявляти собі причинно-наслідкові зв’язки. Це особливо помітно у великих системах. Коли частин системи дуже багато, коли вони часто активно взаємодіють. І якщо нехтувати "культурою роботи" (улюблене моє словосполучення ;)) - то можна наробити собі клопоту.
Що приводить нас до іншої важливої особливості програмування й програмістів - до дисципліни мислення. Програміст повинен бути досить дисциплінованою людиною, щоб творити такі складні речі, як програми.
Сучасні програмно-апаратні комплекси обслуговують багато життєво важливих процесів і механізмів. Та що там - цілі підприємства! Іноді ці підприємства й процеси належать до категорії Real-Time. Де найменша помилка, найменша затримка в чомусь - може обернутися катастрофою. І не у фігуральному сенсі, а в найпрямішому. Операційні системи жорсткого реального часу (ОСРЧ) керують найкритичнішими системами в життєдіяльності людини: атомними електростанціями, медичним обладнанням, космічними супутниками, авіадиспетчерськими пунктами. Не рахуючи газо-, нафто-, хіміко-, метало- та іншими *технічними процесами.
(Для прикладу: У місті Оттава-Карлетон (Канада) на базі QNX розроблено систему керування рухом міського транспорту муніципалітету міста. Вона об’єднує близько 700 світлофорів і 3000 придорожніх датчиків на протязі 1100 кілометрів шосе. Пропускна здатність цих шосе - 5,4 млрд автомобілів на рік. Окрім часу й тривалості перемикання сигналів світлофорів на кожному перехресті міста, система керування повинна фіксувати події, що відбуваються, аналізувати працездатність обладнання через придорожні датчики. І найменша заминка в такій великій системі - може призвести до аварій. І до смерті.)
Потрібна певна відповідальність. Щоб сказати: "ось я/ми написали програму. І вона буде надійно працювати". А отже, програмування - привчає до відповідальності.
Якими б цікавими не були програми, наскільки б розумними не були Експертні Системи, за всім цим стоїть - ЛЮДИНА. Людина відповідальна, людина дисциплінована, яка думає про наслідки.
...В ідеалі ;))
У реальності..
У реальності, сама ця реальність вносить свої корективи. Ми всі живемо в реальному світі. Де свої правила диктують усі учасники цього реального світу. Бізнес диктує правила фінансового й часового бюджету; побут і соціум диктують свої правила; морально-етичний рівень самої людини диктує свої правила..
І все це позначається. Частенько - не в кращий бік.
І щойно залишаєшся наодинці із самим собою, коли пальці звично починають ковзати по клавішах - ти знову творець) ти знову твориш. Ти починаєш створювати цікаві речі, які потім використовуватимуть інші, ти починаєш оптимізувати, починаєш використовувати такі математичні викрутаси, які, мабуть, зрозуміють тільки математики)
І саме в цей момент ти розумієш - не можна халтурити, не можна працювати крізь пальці, не можна не врахувати, не спростити, не відкласти.
Встаєш на перекур, а за вікном..
Здрастуй, Ранку!)
