Поділ і пересадка багаторічників: півонії, іриси, флокси

Приїжджаю й починаю з огляду. Куртина півонії, що росте на одному місці десять-дванадцять років, має багато листя, а квітів рік у рік менше, і вони дрібнішають: середина куща випала, кореневище загусло, бруньки тісняться одна до одної. З ірисами те саме — кореневища наповзають одне на одне, відходять назовні голими пасмами, а центр лисіє. Флокси за п'ять-шість років згущуються так, що всередині куща не лишається повітря, і нижній лист починає всихати. Це привід ділити, а не підгодовувати в надії, що минеться саме.

Строки тримаю суворо й під зручний тиждень не переношу. Півонію ділять наприкінці літа та на початку осені, коли бруньки відновлення вже сформовані, а коріння готове рушити в ріст; викопувати квітучий кущ навесні немає сенсу — він утратить іще рік і приживеться гірше. Ірис найлегше переносить поділ через два-три тижні після цвітіння, коли віяло визріло. Флокси беру навесні по молодих пагонах або на початку осені. І кажу чесно ще до домовленості: після поділу кущ пропускає рік цвітіння, часто два, поки набере колишню силу. Обіцяти «зацвіте наступного літа як раніше» не буду — так не буває.

Копаю широко, відступивши від куща, щоб не рубати коріння лопатою; підважую вилами й виймаю ком цілим. Землю змиваю, кореневище витримую кілька годин у затінку — прив'ялене, воно стає пружним і розламується там, де треба, а не рветься. Ділю на поділки з трьома-п'ятьма бруньками та здоровим шматком запасного кореня. Зрізи рівняю, підсушую й припудрюю. Інструмент дезінфікую між кущами, а все м'яке, плямисте й підгниле зрізаю та вивожу з ділянки: у компост таке не йде, інакше хвороба повернеться за два сезони.

Що входить у роботу:
— обхід ділянки разом із вами: позначаємо, які куртини час ділити, а які цього року краще не чіпати;
— обережне викопування вилами з широкої траншеї, зі збереженням запасного коріння;
— промивання, витримка в затінку й поділ на поділки з трьома-п'ятьма бруньками;
— зачищення, підсушування та обробка зрізів; дезінфекція інструмента між рослинами;
— хворі й підгнилі частини — у мішок і з ділянки, а не в компостну купу;
— підготовка ям заздалегідь: дренаж на важкій глині, перепріла органіка в засипку;
— бруньки півонії на три-п'ять сантиметрів нижче рівня ґрунту після осідання: заглиблена півонія жене лист і не цвіте роками;
— кореневища ірисів — мілко, спинкою до сонця, лист підрізаний коротким віялом, щоб вітер не розхитував поділку;
— відстань витримую під дорослий кущ, а не під те, як садіння виглядає в день роботи;
— полив, мульча та стійкі бирки з назвами сортів;
— зайві поділки прикопую під нове місце або складаю сусідам у подарунок;
— пам'ятка догляду на сезон і узгоджені строки контрольного виїзду.