Налаштування колекторної шафи та балансування теплої підлоги

Холодна зона біля вікна чи вічно прохолодна дальня кімната — майже ніколи не провина джерела тепла. У дев'яти випадках із десяти контури вкладено різної довжини, шафу після монтажу ніхто не балансував, і коротка петля поруч із насосом забирає майже весь потік, а тридцятиметрова під дальньою спальнею отримує цівку. Тому я починаю з обміру того, що вже є: скільки контурів заходить у шафу, яку площу та яке покриття обслуговує кожен, як виставлено змішувальний вузол і яка температура подачі йде насправді, а не написана на шкалі.

Сама шафа має бути доступною. Ставлю її там, де сходяться кінці петель, вирівнюю, лишаю глибину під змішувальну групу, насос і сервоприводи, перевіряю, щоб дверцята відчинялися вільно. Колектор, замурований за плиткою в ніші, — це виклик майстра, за який платять двічі. Далі кожен контур отримує свою витрату за витратоміром: за розрахунковою довжиною та навантаженням, а не на око. Після прогріву все перевіряю знову — система, збалансована на холодній воді, обов'язково зсувається, коли петлі починають віддавати тепло.

Друга половина роботи — повітря. Кожну петлю промиваю окремо, перекривши решту, перевіряю автоматичні повітровідвідники та ручні крани, виставляю тиск підживлення й дивлюся розширювальний бак. Температуру подачі підбираю під покриття: плитка, інженерна дошка та ламінат тримають різну подачу, і термостатичний або погодозалежний вузол налаштовується саме під це число.

Що входить:
— обстеження контурів: довжини, площі, покриття;
— розміщення та монтаж шафи, складання колекторної групи;
— промивання, заповнення й видалення повітря по кожній петлі;
— налаштування витрати на всіх контурах із таблицею балансування;
— налаштування змішувального вузла та температури подачі;
— прив'язка сервоприводів до кімнатних термостатів по зонах із перевіркою;
— опресування перед стяжкою з протоколом;
— програма першого прогріву після заливання, покроково.