Татьяна
Авторські переклади
Опис роботи:
Усім нам знайомі життєві ситуації, коли між закоханими чи молодими сімейними парами постає перешкода у вигляді третьої людини. Це може бути коханець чи коханка, теща чи свекруха, які навмисне чи того не відаючи, руйнують сімейне щастя. Найчастіше вторгнення третьої людини у світ двох закоханих закінчується розладом. Але що, якщо цим третім стає дитина? Безумовно, це велика радість для обох батьків, якщо дитина бажана, а тим більше довгоочікувана. Але життя така штука, що все трапляється зовсім навпаки, і багато сімейних пар розпадаються після народження дитини.
Синдром ревнощів.
Якщо обоє батьків дозріли для народження дитини, то тоді вони обоє розуміють, що відповідальність лягає на плечі і батька, і матері, і всіляко намагаються одне одного підтримувати. Лише в гармонії між батьками та спільному зосередженні на своєму малюку народжується радість батьківства та материнства. І тоді народження малюка ще більше зміцнює шлюб і робить сім'ю повноцінною та щасливою.
Але так відбувається далеко не завжди. Багато молодих батьків, які вирішили завести дитину після кількох років подружжя, стикаються з труднощами, які не всім до снаги подолати. У багатьох сім'ях після народження дитини відбувається розлад, який часто призводить до розлучення. Чому так відбувається? Психологи пояснюють це незрілістю одного з батьків, а в окремих випадках – обох.
Трапляється, що під час вагітності дружини чоловік оточує її любов'ю та турботою, а після появи малюка на світ усе це кудись зникає. І ось тут-то й починаються проблеми. Поки мати повністю віддається новонародженому, чоловік починає висувати претензії, докоряти, що йому не приділяють належної уваги. Як завжди з'являються новоявлені «друзі», які дадуть «поради», поспівчувають, наллють, підставлять плече поплакатися. У підсумку чоловік повертається додому після роботи й починає виховувати дружину, як його вчили «друзі».
Після ряду таких сварок найчастіше жінка замикається в собі, віддаючи всю любов лише дитині та повністю ігноруючи чоловіка. У відповідь на це чоловік починає поводитися, як підліток у період перехідного віку. У цей момент він стає легкою здобиччю якоїсь дамочки. А далі… залежить лише від подружжя.
Виникає така ситуація найчастіше через незрілість чоловіка. Раніше вся увага діставалася лише йому одному, а тепер його кохану жінку доводиться ділити з малюком. Ситуація сама по собі абсурдна. Як можна ревнувати свою дружину до… свого малюка? Але, на жаль, цей парадокс має місце бути в реальному житті.
Я твердо переконана в тому, що в будь-якій ситуації винні обоє. Тому не можна звинувачувати лише чоловіка. Нехай він власник, нехай він не дозрів для батьківства. Тоді мудрою вдвічі має бути жінка, щоб показати йому всю радість народження дитини, навчити його розділяти з нею разом ці приємні клопоти.
Але найчастіше мати повністю зосереджується на своєму малюку, забуваючи про сімейне вогнище, побут і свого чоловіка. Уся любов з чоловіка переноситься на дитину. Але їй треба зрозуміти, що тепер любов і турботу треба ділити на двох. Дитина розвиватиметься гармонійніше, якщо відчуватиме тепло з боку обох батьків. А для цього жінка має привчати молодого батька допомагати їй з догляду за малюком, щоб вивільнити час на ведення домашнього господарства та турботу про чоловіка.
Допомога фахівців.
Я затятий противник втручання мам і тат у сімейні справи своїх дітей. Вони для того й створюють свою сім'ю, щоб навчатися на власному досвіді та на власних помилках набивати ґулі. Але іноді втручання старших просто необхідне. Розмови до душі з батьками можуть допомогти побачити ситуацію під іншим кутом. Але це не завжди рятує.
За кордоном уже давно жодна проблема не вирішується без сімейного психолога. І це не погано. Консультація та допомога фахівця просто необхідна в заплутаній ситуації. Психологи допомагають врятувати безліч шлюбів. У нас же зовсім інший менталітет, і психологів сприймають як ворога народу. Це, як я вже казала, витрати ментальності. Наш народ не звик обговорювати свої проблеми з абсолютно сторонніми людьми, навіть якщо ті в білих халатах.
А дарма. Адже саме сімейний психолог може показати, що жодної проблеми немає. Він може вивести молодих з омани та лабіринту власних образ та ілюзій. Якщо двоє люблять одне одного й хочуть зберегти шлюб, то чому б не звернутися за порадою до досвідченого фахівця?
Як кажуть, хворобу легше попередити, ніж її лікувати. Це я до того, що зараз відкрито велику кількість курсів для майбутніх батьків. Вагітні жінки разом зі своїми чоловіками приходять, щоб навчитися мистецтва бути справжніми батьками, а не просто біологічними батьками й матерями.
Якщо у вас у сім'ї стався криз після народження малюка, не поспішайте рубати згарячу. Пам'ятайте, що дитина має рости у здоровому середовищі та повноцінній сім'ї. Не нехтуйте порадами фахівців. Осягайте світ заново разом зі своїм малюком. І будьте щасливі!
Усім нам знайомі життєві ситуації, коли між закоханими чи молодими сімейними парами постає перешкода у вигляді третьої людини. Це може бути коханець чи коханка, теща чи свекруха, які навмисне чи того не відаючи, руйнують сімейне щастя. Найчастіше вторгнення третьої людини у світ двох закоханих закінчується розладом. Але що, якщо цим третім стає дитина? Безумовно, це велика радість для обох батьків, якщо дитина бажана, а тим більше довгоочікувана. Але життя така штука, що все трапляється зовсім навпаки, і багато сімейних пар розпадаються після народження дитини.
Синдром ревнощів.
Якщо обоє батьків дозріли для народження дитини, то тоді вони обоє розуміють, що відповідальність лягає на плечі і батька, і матері, і всіляко намагаються одне одного підтримувати. Лише в гармонії між батьками та спільному зосередженні на своєму малюку народжується радість батьківства та материнства. І тоді народження малюка ще більше зміцнює шлюб і робить сім'ю повноцінною та щасливою.
Але так відбувається далеко не завжди. Багато молодих батьків, які вирішили завести дитину після кількох років подружжя, стикаються з труднощами, які не всім до снаги подолати. У багатьох сім'ях після народження дитини відбувається розлад, який часто призводить до розлучення. Чому так відбувається? Психологи пояснюють це незрілістю одного з батьків, а в окремих випадках – обох.
Трапляється, що під час вагітності дружини чоловік оточує її любов'ю та турботою, а після появи малюка на світ усе це кудись зникає. І ось тут-то й починаються проблеми. Поки мати повністю віддається новонародженому, чоловік починає висувати претензії, докоряти, що йому не приділяють належної уваги. Як завжди з'являються новоявлені «друзі», які дадуть «поради», поспівчувають, наллють, підставлять плече поплакатися. У підсумку чоловік повертається додому після роботи й починає виховувати дружину, як його вчили «друзі».
Після ряду таких сварок найчастіше жінка замикається в собі, віддаючи всю любов лише дитині та повністю ігноруючи чоловіка. У відповідь на це чоловік починає поводитися, як підліток у період перехідного віку. У цей момент він стає легкою здобиччю якоїсь дамочки. А далі… залежить лише від подружжя.
Виникає така ситуація найчастіше через незрілість чоловіка. Раніше вся увага діставалася лише йому одному, а тепер його кохану жінку доводиться ділити з малюком. Ситуація сама по собі абсурдна. Як можна ревнувати свою дружину до… свого малюка? Але, на жаль, цей парадокс має місце бути в реальному житті.
Я твердо переконана в тому, що в будь-якій ситуації винні обоє. Тому не можна звинувачувати лише чоловіка. Нехай він власник, нехай він не дозрів для батьківства. Тоді мудрою вдвічі має бути жінка, щоб показати йому всю радість народження дитини, навчити його розділяти з нею разом ці приємні клопоти.
Але найчастіше мати повністю зосереджується на своєму малюку, забуваючи про сімейне вогнище, побут і свого чоловіка. Уся любов з чоловіка переноситься на дитину. Але їй треба зрозуміти, що тепер любов і турботу треба ділити на двох. Дитина розвиватиметься гармонійніше, якщо відчуватиме тепло з боку обох батьків. А для цього жінка має привчати молодого батька допомагати їй з догляду за малюком, щоб вивільнити час на ведення домашнього господарства та турботу про чоловіка.
Допомога фахівців.
Я затятий противник втручання мам і тат у сімейні справи своїх дітей. Вони для того й створюють свою сім'ю, щоб навчатися на власному досвіді та на власних помилках набивати ґулі. Але іноді втручання старших просто необхідне. Розмови до душі з батьками можуть допомогти побачити ситуацію під іншим кутом. Але це не завжди рятує.
За кордоном уже давно жодна проблема не вирішується без сімейного психолога. І це не погано. Консультація та допомога фахівця просто необхідна в заплутаній ситуації. Психологи допомагають врятувати безліч шлюбів. У нас же зовсім інший менталітет, і психологів сприймають як ворога народу. Це, як я вже казала, витрати ментальності. Наш народ не звик обговорювати свої проблеми з абсолютно сторонніми людьми, навіть якщо ті в білих халатах.
А дарма. Адже саме сімейний психолог може показати, що жодної проблеми немає. Він може вивести молодих з омани та лабіринту власних образ та ілюзій. Якщо двоє люблять одне одного й хочуть зберегти шлюб, то чому б не звернутися за порадою до досвідченого фахівця?
Як кажуть, хворобу легше попередити, ніж її лікувати. Це я до того, що зараз відкрито велику кількість курсів для майбутніх батьків. Вагітні жінки разом зі своїми чоловіками приходять, щоб навчитися мистецтва бути справжніми батьками, а не просто біологічними батьками й матерями.
Якщо у вас у сім'ї стався криз після народження малюка, не поспішайте рубати згарячу. Пам'ятайте, що дитина має рости у здоровому середовищі та повноцінній сім'ї. Не нехтуйте порадами фахівців. Осягайте світ заново разом зі своїм малюком. І будьте щасливі!
Контакти Фрилансера:
E-mail: Показати e-mail
